Шановний Володимире Борисовичу!

Протягом тривалого часу проблемні питання

грошового забезпечення військовослужбовців

та пенсійного забезпечення осіб, звільнених

з військової служби, бентежать суспільну думку,

спонукають до звернень до органів державної

влади та акцій громадської непокори.

Публічні обговорення показали, що

повернення моделі ручного управління,

зокрема, грошовим забезпеченням представників

різних структур цього сектору, призвело до

запровадження нерівної оцінки  виконання

службових завдань у грошовому еквіваленті

в різних військових структурах при рівних

моральних і фізичних затратах. Різниця

у встановлених розмірах посадових окладів,

окладів за військове звання і надбавках за

вислугу років, преміювання тощо, фондів

грошового забезпечення і надалі збурює

військову спільноту.

Прийняті Кабінетом Міністрів України

рішення, видання наказів керівників

міністерств і відомств сектору безпеки і

оборони щодо збільшення розмірів

преміювання службової діяльності

спотворило визначальні принципи

грошового забезпечення, призвело до

викривлення структури грошового забезпечення

військовослужбовців,  зростання суб’єктивізму

у визначенні його розмірів, знецінення ваги

суспільної оцінки ратної праці за функціональним

призначенням та перебільшення ролі стимулюючих

і мотивуючих його складових.

 Постановою КМУ від 19 жовтня 2016 р.

№ 718 “Питання грошового забезпечення

окремих категорій військовослужбовців та осіб

начальницького складу” створена прірва у

розмірах посадових окладів та, отже, грошового

забезпечення,  керівного складу міністерств і відомств

і решти військовослужбовців.

Неприпустимою, на наш погляд,  залишається

різниця в оцінці суспільством праці

державних службовців та виконання обов’язків

військовослужбовців у зв’язку із прийняттям

Кабінетом Міністрів України постанови від  

18 січня 2017 року №15. В результаті посадові

оклади державного службовця та військовослужбовця

за рівними посадами та оклади за ранги і військове

звання, відрізняються у 4-5 разів. Вирівнювання

розмірів заробітної плати і грошового забезпечення

шляхом збільшення чи зменшення преміювання

є неефективним рішенням, яке вносить негативний

розголос у суспільство.

Перманентне зростання тарифів, невпинний

ріст цін ускладнюють житлово-побутові умови

військовослужбовців і військових пенсіонерів,

ставлять їх на межу малозабезпеченості.   При

цьому зростання соціальних стандартів

відповідно до законів України про Державний

бюджет України  на розміри грошового забезпечення

і, відповідно,  розміри пенсій за вислугу років,

безпосередньо  не впливає.

Твердження про відсутність належних фінансових

ресурсів для удосконалення структури грошового

забезпечення військовослужбовців та інших службовців

сектору безпеки і оборони безпідставні, а заяви про

необхідність критичного збільшення бюджетних видатків

на збільшення пенсій особам, звільненим з військової служби,

не обґрунтовані.

Виходячи з викладеного, ми вимагаємо збільшення посадових

окладів та окладів за військове звання при зменшенні

питомої ваги  надбавок, підвищень, премій і винагород

у структурі грошового забезпечення та приведення

його у відповідність фізичним і моральних затратам

військовослужбовців.

Ми наполягаємо на тому, щоби результати

праці і служби державних службовців, військовослужбовців

і службовців інших структур сектору безпеки і оборони

оцінювались за однаковими принципами, на однакових

засадах та  умовах із застосуванням коефіцієнтів,

обумовлених умовами, в яких вони виконують службові обов’язки.

Безлад у системі грошового забезпечення військовослужбовців

безпосередньо впливає й на пенсійне забезпечення осіб,  звільнених

з військової служби.

Ми заявляємо, що створена і роками  усталена система

призначення, обчислення, виплати і перерахування раніше

призначених пенсій залежно від зміни розмірів грошового

забезпечення, приведення їх у відповідність розмірам

прожиткового мінімуму і ціновій політиці держави не

потребує кардинальних змін. 

Водночас, практика призначення і виплати пенсій свідчить
 про необхідність удосконалення правового регулювання
  порядку застосування статей 36 та 37 Закону України  
“Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з 
військової служби, та деяких інших осіб” 
(щодо призначення і розмірів пенсій у разі втрати
 годувальника) та статті 16 Закону України “Про 
пенсійне забезпечення” щодо реалізації права на 
пенсії за віком на пільгових умовах ветеранів 
війни – учасників бойових дій, інвалідів війни, 
зокрема, з числа осіб, які брали участь у захисті
 незалежності і територіальної цілісності України 
при відбитті агресії Росії на Донбасі. 

Ми поінформовані про те, що Міністерством 
оборони України розроблений проект постанови
 Кабінету Міністрів України щодо упорядкування
 структури грошового забезпечення військовослужбовців 
і службовців Збройних Сил України та інших структур
 сектору безпеки і оборони. Прийняття цієї постанови 
дозволить кардинально розв’язати проблему її 
недосконалості та відкриє шлях для приведення 
розмірів пенсій за вислугу років у відповідність 
сьогоденним реаліям. 

Тому ми вимагаємо створення постійно діючої робочої

групи із представників органів державної влади та

громадських об’єднань, завершення громадських

обговорень шляхів удосконалення структури грошового

забезпечення, збільшення розмірів військових пенсій і

прийняття відповідних урядових рішень у стислі терміни.

Перше засідання робочої групи пропонуємо провести

11 квітня 2017 року.

Відсутність рішень, про які йдеться, поглиблюють  існуючи

 проблеми, збільшують градус соціальної напруги,

спонукають до актів громадянської непокори та

подальших спроб прапорами і барабанами розв’язати

соціальну проблему, що на наш погляд, неприпустимо

в нинішніх внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах.

З повагою,

звернення підписали керівники та представники громадських об’єднань