Гнисюк Микола  Народився 18 січня 1944 – 01 лютого 2007 року
с.Перекоринці, Мурованокуриловецький район Вінницька область, УРСР Помер 1 лютого 2007
Москва, Росія
Відомий Фотограф Дружина Надія Майданська

український та радянський фотограф, заслужений діяч мистецтв РФ, входить в сотню найкращих фотографів світу, автор близько 650 обкладинок "Советский экран". Він був першим радянським фотографом, якого американська Кіноакадемія запросила на 60-й ювілейний вечір вручення премії "Оскар", лауреат багатьох міжнародних виставок. Був членом Союзу кінематографістів та Союзу журналістів Росії.

       Його захоплення фотографією розпочалося ще в школі, в сьомому класі, коли вчитель фізики показав дітям фотоапарат. Мати, відкладувала потрохи грошей і з великими труднощами все таки купила та подарувала йому фотоапарат "Смена".

У село декілька років поспіль приїздив один полковник. У воєнного був радикуліт і йому порадили лікуватися бджолами. Батько Миколи доглядав колхозну пасіку та за спеціальною методикою лікував латишського полковника укусами бджіл. Якось одного разу полковник запропонував 14-річному хлопцю поїхати разом з ним в Ригу. Мати зраділа, але і засмутилась тому що їй прийдеться розлучитися з сином. Вона дуже любила Миколу і хотіла щоб він був щасливий. Так Микола став студентом духового оркестру Прибалтійського військового округу.

         Юнак захопився джазом, грав на трубі, а невдовзі закінчив музичне училище. Пізніше відомий фотограф буде згадувати в сімейному колі, як він, 17-річний юнак, разом з Раймондом Паулсом... підзаробляв на весіллі. Композитор пророкував йому майбутнє музиканта. Але після того як Микола, граючи на трубі в оркестрі втратив свідомість, лікарі заборонили йому подібні навантаження. Але все-таки з музикою він не розлучався, він завжди носив з собою сопілку та грою на ній іноді веселив людей.

Після того випадку його комісували з армії за станом здоров'я. Випадково він прочитав обя'ву в газеті, що Ризькій кіностудії потрібен проявник плівки, та влаштувався туди на роботу. Коли Микола працював асистентом оператора в фільмі відомого латишського режисера та фотографа Гунара Бінде "Руки", йому дали фотоапарат та запропонували самому зробити декілька знімків. Побачивши результат, Гунар був настільки вражений, що послав Миколу за шампанським. Юнак спитав, у кого день народження, на що Гунар відповів: "У тебе! Сьогодні народився новий фотограф!".

          В 1967 році, переїхав з Риги в Москву, він витримав конкурс в популярніший в той час журнал "Советский экран", де пропрацював 25 років, зняв тільки для його обкладинок больше 400 портретів дячів кінематографу. Він працював на картинах таких відомих кінематографістів, як Гліб Панфілов, Микита Міхалков, Ельдар Рязанов, Андрон Кончаловський, Елем Клімов, Георгій Данелія.

Після тривалої хвороби на 64 році життя 1 лютого 2007 року Микола Гнисюк помер. Похований на Троєкурівському кладовищі.

         Серед його друзів були Марчело Мастрояні та Мілош Форман. Роберт де Ніро відкривав його персональну виставку в Лос-Анджелесі. З Робертом Редфордом та його дітьми Микола мандрував по Росії в якості сімейного фотографа. Микола Гнисюк був

Знімав все: і пейзажі, і натюрморти. Але в першу чергу вважав себе портретистом. Любив повторювати за Омаром Хайямом такий вислів: