Генеральному прокурору України

державному раднику юстиції 2 класу

В.М. Шокіну

вул. Різницька, 13\15, Київ-11, 01011

Косенка Олега Абрамовича

вул. Генерала Матикіна, 11-а, кв. 24, Київ, 03084

тел. 044 2591571, 066 1889330

ЗАЯВА

про кримінальне правопорушення

Шановний пане Генеральний прокурор, змушений звернутися до Вас з заявою про кримінальне правопорушення, жертвами якого стали тисячі пенсіонерів, в тому числі колишні прокурори, слідчі, судді, державні службовці, офіцери ВСУ, МВС, СБУ, розвідки, прикордонної служби тощо.

При цьому хочу зазначити, що ті з них, хто зловживав службовим станом, отримував хабарі та крав – вони до Вас з цього приводу звертатися не будуть. Хабарники, корупціонери та крадії ніколи на заробітну плату не жили, як і зараз не живуть на пенсію. Мова йде про найкращих прокурорів, слідчих, державних службовців, суддів, офіцерів, які присвятили своє життя служінню Вітчизні. А сьогодні їх безсовісно обікрали.

Як відомо, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий сумнозвісний закон про обкладання податками так званих «спеціальних пенсій», а також про обмеження пенсій працюючих пенсіонерів. Цей закон був підготовлений, завізований та погоджений групою злочинців, які досі працюють в Апараті Кабінету Міністрів, Апараті Президента України, Апараті Верховної Ради, в апаратах деяких інших центральних органів виконавчої влади.

Їх кримінальне правопорушення складається з таких компонентів.

По-перше, частина третя статті 22 Конституції України передбачає наступне: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод». Знаючи про існування цієї норми прямої дії, юристи, спеціалісти зазначених інстанцій та деякі їх керівники грубо, цинічно, злочинно порушили вимогу Основного Закону.

По-друге, частина четверта статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» недвозначно встановлює: «Пенсії не підлягають оподаткуванню». Начхали вони і на цю норму чинного Закону України. Компетентності, розуму не вистачило скасувати й цю норму Закону.

По-третє. Ніде на планеті Земля такі пенсії не оподатковуються. Ні в Гондурасі, ні в Сомалі, ні у Північній Кореї. Ні навіть у Російській Федерації. Світ з цього сумного приводу сміється над Україною. Це відомо мені від моїх друзів з Російської Федерації, Німеччини, Південно-Африканської Республіки, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки.

І по-четверте – саме найнеприємніше. Запитайте, шановний Вікторе Миколайовичу, будь-якого пенсіонера – прокурора чи слідчого – чи є у нього сумніви щодо долі вкрадених з наших пенсій коштів. Будь який пенсіонер, певен, що у країні, яка займає 146 місце в світі за рівнем корупції, наші гроші неминуче і швидко будуть вкрадені. У сучасній Україні, на превеликий жаль, не існує жодної сфери, жодної галузі, де не крадуть. Від бурштину та лісу до злочинних схем щодо Державного бюджету та оборудок на митниці. Від сільського господарства до оборонних підприємств. Від районних та селищних рад до міністерств і відомств. А «баловство» з тендерами? Крадуть цілодобово, без вихідних, без перерви на державні та православні свята. Залишається тільки дивуватися, яка багата у нас країна – розкрадають її, Неньку, 25 років поспіль, а все ще, дякуючи Богові, немає Голодомору.

Неодмінно виникне питання про мотиви чиновників, які підготували закони, що явно і грубо суперечать Конституції України та чинному законодавству. Думаю, все відбувається таким чином. Останнім часом у наведені вище центральні органи влади пробралися дві категорії службових осіб. Перша – повні невігласи у законодавстві України, які в очі не бачили тексту Конституції, не бачили й базового закону у сфері пенсійного забезпечення. І бачити не хочуть. Друга – відверті холуї, які живуть за принципом: «Чєго ізволітє?». З поклоном перед начальником та рушничком на передпліччі.

Чим вони, ці з дозволу сказати «спеціалісти», небезпечні для нас, так званих «спец» пенсіонерів. Одного дня ми їм остаточно набриднемо. І вони підготують «закон» про переселення всіх на довічно у резервацію «без права листування» (ну, колись в гітлерівській Німеччині це називалося концентраційний табір, а в СРСР – Архіпелаг ГУЛАГ; будемо вживати менш лютий термін).З конфіскацією, розуміється, нашого житла та майна. Бабин Яр не підійде – у світі не зрозуміють. Але є цілком зручний Биковнянській ліс. Там можна поставити бараки, викопати землянки. Норми харчування збереглися в архівах з часів НКВС. Правда, працювати фізично ми, старі люди, вже не зможемо. Витрачати бюджетні кошти на охорону, харчування тощо теж погано. Витрачені на це кошти не можна буде вкрасти. Погано, не комфортно, що тут казати… Тому треба буде потихеньку нас ліквідовувати. Пістолетні та автоматні набої не годяться, вони потрібні на сході. Але є перевірена часом методика Пол Пота та Йєнг Сарі з Кампучії – мотики. Залишиться тільки знайти дешевих виконавців. І такі є – так звані тітушки. Ці залюбки виконають завдання. А розрахуватись з ними можна за рахунок частини конфіскованого у нас, «спец» пенсіонерів, майна.

Таким чином, шановний Вікторе Миколайовичу, можна буде ліквідувати і Всеукраїнську спілку ветеранів війни та праці органів прокуратури на чолі з моїм товаришем Савою Григоровичем Степанчуком. І не витрачати на її утримання бюджетні кошти. Бо ветеранів не стане. А кошти чиновники, які ініціюють нашу ліквідацію,зможуть благополучно вкрасти.

Хотілося б уникнути подібної долі на старості років, присвятивши 35 років державній службі, за яку я був нагороджений почесним званням Заслуженого юриста України та Почесною Грамотою Верховної Ради.

Саме тому службові особи, причетні до підготовки, візування та погодження ганебних законів про оподаткування пенсій повинні бути зупинені і покарані.

Певен, що службові особи наведених вище органів влади, причетні до підготовки, візування та погодження зазначених законодавчих актів, повинні нести відповідальність за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Тому прошу Вас, шановний пане Генеральний прокурор, розпочати відповідне кримінальне провадження і притягти винних до встановленої Законом відповідальності.         

З прийняттям зазначених законів в Україні також запровадили ще один дуже цікавий вид «оподаткування». Три місяці поспіль з мене утримують більше тисячі гривень як з «працюючого» пенсіонера. З середини липня 2012 року я жодної секунди ніде не працюю – ні офіційно, ні неофіційно (за майже 50 років вже напрацювався). Але Голосіївське управління та Головне Київське міське управління Пенсійного фонду вважають, що я працюю. Я просив їх повідомити мене, де саме і на якій посаді я «працюю», які внески протягом трьох років поступили з моєї «заробітної плати» до Пенсійного фонду, які кошти з моєї «зарплати» поступили до Державного бюджету у вигляді прибуткового податку.

У відповідь – гробове мовчання.

Таких, як я, «працюючих» пенсіонерів, тільки в Києві – тисячі, в тому числі – прокурори та слідчі. Куди йдуть вкрадені з наших пенсій кошти – знаю. Вони розкрадаються.

З огляду на масштаби розкрадання наших «спец пенсій» під виглядом оподаткування нас, начебто «працюючих» пенсіонерів, у мене, колишнього старшого слідчого прокуратури, складається враження, що в системі Пенсійного фонду України ефективно, активно й поки що безкарно діє організоване злочинне угрупування. Тому прошу і з цього приводу розпочати кримінальне провадження та притягти винних у відвертому розкраданні наших «спец пенсій» службових осіб системи Пенсійного фонду України до кримінальної відповідальності за статтею 191 Кримінального кодексу України.

Тепер скажу, що змусило мене подати Вам цю заяву. 16 червня ц.р. я уважно вислухав виступ с трибуни Верховної Ради міністра фінансів Н. Яресько. На питання одного з народних депутатів – чому обікрадені антиконституційними податками пенсіонери, вона, Яресько, відповіла: поряд з пенсіонерами, які отримують зовсім жебрацькі пенсії, існують так звані «спецпенсіонери», які отримують більші пенсії. Тому, заради встановлення справедливості, потрібно забрати частину «спец пенсій», щоб тим, хто отримує жебрацькі пенсії, не було так образливо. А з фіскальної точки зору подібне «оподаткування» та «обмеження» «спец пенсій» їй, пані Яресько, зовсім не цікаво (виступ так званого «міністра» можна перевірити за стенограмою ВРУ на відповідному сайті).

Міністр, член Уряду України, не сказала, що заради справедливості треба негайно припинити розкрадати країну, і за цей рахунок ліквідувати жебрацькі пенсії. Ні, треба вкрасти з так званих «спец пенсій». І тоді «вища справедливість» буде тріумфально відновлена.

Що ж це було? Моральна деградація члена Уряду? Психологічне збочення? Чи все ж таки уроджена відсутність елементарної совісті?

Моя покійна мама була суддею. Одна з моїх перших книжок – «Судова психіатрія». Роки потому я призначав своїм обвинуваченим психіатричні експертизи, уважно читав акти експертів. І я чудово розумію, що подібні здвиги у свідомості – відверта патологія. А патологія на такому високому рівні може призвести й до резервацій для нас, «спец пенсіонерів». Адже це так «справедливо»!

До речі, з 16 червня ц.р. я опитав значну кількість моїх родичів, знайомих та друзів – лікарів, вчителів, інженерів, тележурналістів, вчених. Я опитав також своїх сусідів – простих робітників, водіїв автомобілів, медсестер. Всі вони отримують справді жебрацькі пенсії. Всім їм я задав питання: чи відчули вони покращення свого життя від того, що у мене та моєї дружини (до речі – державного службовця 4-го рангу) вкрали більше 3 тисяч гривень з наших пенсій? Чи побачили вони у цьому явищі ознаки «вищої справедливості», про яку з трибуни Парламенту розповідала міністр Яресько? Спочатку друзі та знайомі, до яких я звертався з цими питаннями, не розуміли, про що йдеться. А потім починали розмовляти зі мною обережно, як з дещо хворою на голову людиною.

Тому й вирішив звернутися до Вас з цією заявою. Пані Яресько переконала мене у необхідності це зробити. І зробила це ну просто яскраво.

Розуміється, я міг би звернутися з цих приводів до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради. Але… Мої друзі-пенсіонери, в тому числі – старший слідчий з особливо важливих справ при Генеральному прокурорі, вже зверталися до цієї «уповноваженої». У відповідь прийшов лист від її начальника канцелярії, який в ліричному есе повідомив, що можливо в невизначеному майбутньому пані Лутківська можливо зверне увагу на проблему і, можливо, навіть звернеться до Конституційного суду з поданням про визнання оподаткування пенсій неконституційним.

Це майбутнє так і не настало. І не настане. Поки в Україні не з`явиться замість примари справжній Омбудсмен. 

Пані Лутківську я не бачив поряд зі мною на Майдані у день, коли там розстрілювали Небесну сотню. А я там перебував зі зброєю в руках. І був би щасливий побачити пані Лутківську, яка б допомогла нашим бійцям відтаскувати загиблих та поранених від лінії вогню.

Тому я вважаю її фігурою віртуальною. Так би мовити – не існуючою в реальній дійсності.

Та навіть якщо б «віртуальна» пані Лутківська звернулася до Конституційного суду з відповідним поданням, навряд чи щось змінилося. Тому що в країни Конституційний суд практично відсутній. Він дрімає. А жвавішає тільки для отримання зарплати. Не малої, до речі. А потім цей з дозволу сказати «суд» знову впадає у дрімотний стан. Але це вже зовсім інша історія, яка не стосується Генеральної прокуратури.

19 червня ц.р. народний депутат України, лідер фракції «Батьківщина» Юлія Володимирівна Тимошенко заявила під час пленарного засідання, що нею подані до Верховної Ради проекти законів, які скасовують ганебні, антиконституційні «закони» про оподаткування пенсій та про «працюючих» пенсіонерів. Але, за словами пані Тимошенко, «Уряд заблокував розгляд цих законопроектів». Уряд – це конкретні люди, конкретні службові особи. І якщо в апараті Уряду є особи, які блокують потрібні та справедливі законопроекти, їх треба притягати до кримінальної відповідальності. Їх імена пані Тимошенко, певен, знає і повідомить слідчому, що буде, плекаю надію, вести досудове розслідування і з цього приводу.

Шановний пане Генеральний прокурор, я далекий від думки,що вельмишановні пани Яценюк, Гройсман та Порошенко свідомо приймали рішення про антиконституційне, протизаконне «оподаткування» пенсій. Ці керівники перевантажені державними проблемами гігантських масштабів (економічна криза, непосильні борги, війна, тотальна корупція тощо). Їм не до Конституції та якихось там чинних законів. Тому я далекий від того, щоб звинувачувати у порушенні Конституції України саме їх особисто. Тим більше, що поняття «гарант Конституції» в нашій країні вже давно, на превеликий жаль, – здебільшого правовий анахронізм. Але їх радники та помічники винні у скоєнні кримінального правопорушення і повинні за це відповісти. Вони присягали виконувати Конституцію та закони України. Вони зрадили присягу державного службовця, скоїли кримінальне правопорушення. І місце їм – на лаві підсудних.

Не можу огульно звинуватити у антиконституційній поведінці більшість народних депутатів України. Ну що можуть знати про статтю 22 Конституції України героїчні комбати або журналісти з політологами? Або взагалі народні депутати – не юристи? У них і помічники-консультанти можуть бути не юристами, котрі просто не читали Конституцію та інші чинні закони. Тому і тут особливих претензій не можу пред’явити. Маємо те, що маємо. Як казав мій старий знайомий шановний Леонід Макарович Кравчук.

Переконливо прошу розглянути мою заяву в порядку, передбаченому статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України та повідомити мене про результати розгляду.

З огляду на вище зазначене хочу привести Вам два приклади. Влітку 1964 року, після закінчення школи, я почав працювати секретарем прокурора міста Києва Федора Семеновича Ленчевського. У той час в прокуратурі міста працювали абсолютно легендарні прокурори – перший заступник прокурора міста Долінський Ростіслав Миколайович та прокурор-криміналіст Пінський Леонід Якович, друзі моєї матінки-судді. Обидва, як і моя мати, – офіцери-фронтовики. Ростислав Миколайович – пілот-винищувач, інвалід війни, старший радник юстиції. Леонід Якович – колишній головний криміналіст Прокуратури України, державний радник юстиції 3 класу. Вони зараз живі, їм за дев’яносто. Їх пенсії теж обікрадені антиконституційним, злочинним «законом». І все це заради того, щоб, на думку члена Уряду Н. Яресько, встановити в Україні «вищу справедливість» для пенсіонерів-жебраків. Тому що, коли пенсіонери, які отримують жебрацькі пенсії, дізнаються про оподаткування пенсій прокурорів Р.М. Долінского та Л.Я. Пінського, їм одразу стане жити «краще і веселіше» (цитую Йосипа Джугашвілі з погонялом «Сталін»). 

Дай Боже, щоб злочинці з системи Пенсійного фонду України не визнали їх, Ростислава Миколайовича та Леоніда Яковича, «працюючими» пенсіонерами і не обмежили їх пенсії ще на 15 відсотків. Тому що сьогодні «працюючі» пенсіонери у інвалідних візках оббивають пороги районних у місті Києві управлінь Пенсійного фонду, і часто-густо – безрезультатно.

І останнє. За часів псевдо генпрокурора виродка Пшонки і недопрокурорів Мохницького та Яреми була запроваджена така практика – деякі прокурори Приймальної генпрокуратури приховували заяви та звернення громадян від керівництва та футболили звернення або заяви за місцем мешкання заявника. В результаті такої практики заяви про злочин попадали на розгляд або до осіб, які в цих злочинах обвинувачувалися, або до дільничних уповноважених, які вжити будь-яких заходів до припинення злочинної діяльності не мали можливості.

Тому переконливо прошу цю заяву не відправляти в прокуратуру міста Києва + прокуратуру Голосіївського району + Голосіївське районне управління МВС у м. Києві + в Голосіївський осередок Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Переконливо прошу Приймальну Генпрокуратури доповісти цю заяву Генеральному прокурору України.

Про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин я знаю з дитинства.

З глибокою повагою,

Заслужений юрист України

О.А. Косенко

23 червня 2015 року