П`ятниця, 28.07.2017, 10:42


Ви увійшли як    Гість   |  Вітаю Вас Гість  |   RSS

Головна  |  Мій профіль  |  Реєстрація  |  Вихід  |  Вхід


Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 556
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Вы можете встановити кнопку персонального сайту Ігоря Миколайовича Окуленка в себе на сайті:

 Сайт Ігоря Миколайовича Окуленка


Наші партнери
Радіо «Місто над Бугом» - on line новини: www.radio-mb.com.ua





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Головна » 2017 » Березень » 10 » Вшановуємо Тараса Шевченка.
00:12
Вшановуємо Тараса Шевченка.

9 березня 1814 року випромінюється в людських серцях незабутньою пам’ятю про день народження Тараса Григоровича Шевченка.  

Феномен Тараса Шевченка виявляється в тому, що кожна людина творить свій власний Шевченків простір. Ми читаємо поезії Кобзаря, розмірковуємо над його життям, страждаємо разом із його героями. І маємо особисті відчуття від цієї знакової для кожного українця постаті… 

Народився Тарас Григорович Шевченко у с. Моринці Київської губернії (тепер Черкаської обл.) у сім’ї кріпаків Григорія Івановича і Катерини Якимівни. Після смерті матері (1823) і батька (1825) почалися в малого Тараса життєві незгоди, що тривалий час переслідували його. Усім відомий образ малого Тараса, який носить воду школярам, служить козачком в палаці Енгельгарда, разом з ним переїжджає до Вільно, Варшави і, врешті, до Петербурга. Доля подарувала Тарасу талант не тільки поета, а і художника; і він не дав йому загубитися в кріпацькій безвісті, привів в академічні петербурзькі кола. Уперто і завзято йшов Тарас назустріч своєму ще не усвідомленому призначенню. 

3 квітня 1838 року, коли в лотерею було розіграно портрет В. Жуковського, написаний К.Брюловим, й панові Енгельгарду вручена сума 2500 карбованців за звільнення Тараса з кріпацтва, Шевченко – вільна людина – активно вчиться й працює в Академії мистецтв, одержує срібні медалі за картини «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці», «Циганка-ворожка», «Катерина», і вперше заявляє про себе як талановитий поет. 

У цей період з’явились балада «Причинна», поезії «Нудно мені, тяжко – що маю робити», «Думка», історична поема «Гайдамаки», трагедія «Никита Гайдай», згодом перероблена в драму «Невеста», історико-побутова драма «Назар Стодоля». 18 квітня 1840 року вийшла перша збірка віршів «Кобзар». Це стало, - як писав Іван Франко, - епохальною датою в розвої українського письменства, другою після «Енеїди» І. Котляревського. 

У 40-х роках Тарас Григорович тричі відвідав Україну (1843, 1844, 1845). 14 років він жив поза рідним краєм. Писав твори, навіяні спогадами про Черкащину, але приїхавши додому, побачив не вимріяну, а реальну Україну, що постала перед його очима великою руїною. Результатом цих поїздок став альбом творів «Три літа» - 23 поезії за три роки. Пантелеймон Куліш, оцінюючи поезії Шевченка періоду «трьох літ», стверджував, що це був уже не кобзар, а національний пророк. Рукопис «Три літа» справедливо називають духовним скарбом, заповітом рідному народові. 

Навесні 1846 року, під час проживання в Києві, Шевченко познайомився з членами Кирило-Мефодіївського товариства – таємної антикріпосницької організації. Мандруючи Україною, він дізнався, що почалися арешти членів цього братства. 5 квітня 1847 року Тараса Григоровича було заарештовано і нещадно покарано: він став солдатом Окремого Оренбурзького корпусу. Всі десять невольницьких літ над Кобзарем України тяжіла нелюдська заборона писати й малювати. Тільки завдяки клопотанню друзів у 1857 р. поета звільнили з заслання. Десять літ пройшло в неволі і народився в Поета новий голос, який міцнів у передчутті свободи, в думках уже складалася величина поеми «Неофіти». 

Неволя «проковтнула» не тільки літа поета, а й його здоров’я і, головне, підточила сили великого Таланту. Перехворівши на засланні ревматизмом, цингою і вийшовши на волю в 44 роки передчасно постарілим, Т. Г. Шевченко уже не міг поправити своє здоров’я. 9 травня він ще отримував вітальні телеграми з нагоди дня народження, а 10 березня 1861 року о 5 год. 30 хв. Ранку його вже не стало. 

Великий син українського народу Тарас Шевченко спочатку був похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі. Та його найближчі друзі вважали за необхідне згідно з «Заповітом» перевезти тіло в Україну. 26 квітня 1861 року на цвинтарі зібрались друзі й шанувальники поета. Над прахом Кобзаря виголосив промову М. Костомаров. Жалобний кортеж відправився спочатку до Москви, де численні москвичі прощалися з поетом, а потім рушив в Україну, і в кожному місті й селі його зустрічали багатолюдні натовпи народу. 

У травні 1861 року Україна вдруге оплакувала свого сина. 22 травня Т. Г. Шевченка поховали на Чернечій горі поблизу Канева. Народ назвав Ії Тарасовою горою. 

За своє життя Шевченко жодного разу не поступився своїми поглядами, переконаннями. Крім переслідувань, він нічого не надбав для себе, зате відкрив Україну світові. 

Кожна епоха має своє уявлення про Шевченка, формує і сприймає його образ. Шевченків «Кобзар» став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозинку, найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Ім’я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.

Переглядів: 40 | Додав: Snake3272 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]



Друзі сайту



Кнопка СОУ

Тернопільська СОУКнопка КРоСОУ

zampolit





Вы можете встановити кнопку сайту Вінницької обласної організації Спілки офіцерів України в себе на сайті:

 Вінницька обласна організація Спілки офіцерів України


Громадська Рада при УМВС України у Вінницькій області

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ВІННИЦЬКА ЄПАРХІЯ ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

Антикорупційний сайт


Молодіжна кампанія - Пам’ятай про Крути

Архів записів
Copyright www.voosou.at.ua© 2017

Безкоштовний хостинг uCoz