З нагоди відзначення 65-ї річниці з Дня Перемоги у другій світовій війні 6-го травня проведено круглий стіл в будівлі Обласного держтелерадіо. Організаторами виступили: Вінницька обласна огранізація Спілки офіцерів України та Асоціація ветеранів силових структур Вінницької області. Силами вище зазначених структур, а також за участі Обласного осередку Червоного креста було проведено круглий стіл з нагоди славетної дати. На засіданні круглого столу виступили ветерани війни Твердохлебова Ольга Іванівна, полковник у відставці, розвідниця, Кондюшенко Тетяна Ансентіївна, фронтова медична сестра, Педорук Дмитро Григорович, заступник Голови Ради ветеранів м. Вінниці, Бесчеснюк Тимофій Іванович, підполковник у відставці, ракетні війська. В дискусії з нагоди свята прийняли участь: Голова громадської Ради при Вінницькій обласній Раді Продивус Пилип Григорович, Захарчук Юрій Вікторович, ГО "Платформа громадського порозуміння", Голова Вінницької обласної організації Спілки офіцерів України полковник запасу Окуленко Ігор Миколайович, перший заступник Голови Асоціації ветеранів силових структур Вінницької області полковник запасу Бойко Петро Сергійович, Решетник Віктор Володимирович, член Спілки офіцерів України, Голова правозахисної організації Душко Валерій Пилипович, підполковник запасу спецслцжб, Казимірова Тетяна Михайлівна, ГО "Ветерани Поділля", Тобілко Анатолій Анатолійович тощо. В дискусії прийняли участі члени виконавчого комітету ВОО СОУ Горобець Олег Васильович, Проценко Валерій Якович, Дигас Світлана Іванівна, Побережний Олександр Станісловович, Нетлюх Богдан Михайлович тощо. Голова Вінницької обласної організації Спілки офіцерів України довів до присутніх звернення ХХ з'їзду ВГО СОУ щодо відзначення 65-ї річниці Перемоги у війні. Головним лейтмотивом виступу була пропозиція до ветеранів війни потиснути руки всім учасникам війни, що боролися за визволення УКРАЇНИ! Під час круглого столу Голова ВОО СОУ Окуленко І.М. нагородив грамотами членів Спілки офіцерів України та полковника УК Воловодюка В.В. В процесі проведення круглого столу учасники засідання вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. По завершенню урочистостей, учасники круглого столу здійснили покладання квітів до Меморіалу Слави!
Виступ Голови Вінницької обласної організації Спілки офіцерів України на круглому столі.
Шановні друзі! Ми сьогодні торкаємося подій, які суттєво вплинули на свідомість людей, стали водорозділом ставлення до розвитку України, як держави. Підтримують асоціації сприйняття Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками лише, як заслугу Радянського союзу, ідеологічна машина якої породили дуже багато міфів. Міф перший: ОУН-УПА сформоване лише з українців, мало підтримку виключно на західній Україні та були пособниками німецько-фашистської німеччини. Для довідки: Загальні втрати СРСР в результаті війни 1941-1945 років склали 26,6 млн. чоловік, безповоротні втрати особового складу радянських Збройних сил - понад 8,6 млн. Найбільш болючими і тяжкими наслідки цієї війни виявилися для України та її народу. На фронтах Другої світової війни загинув кожен другий українець з тих, хто воював, а кожен другий з тих, хто повернувся додому, був поранений. Таких людських втрат не зазнала жодна країна, яка брала участь у Другій світовій війні Друга світова війна стала жахливою трагедією для українського народу, що зустрів світовий конфлікт розділеним територіально між сусідніми державами. Не здобувши на той момент власної державності, деморалізовані українські маси приречені були нещасливою своєю історією грати роль гарматного м'яса у суперечці за світове панування двох колосальних потуг - Радянського Союзу і Великонімецького Райху. Але у тому трагічному протистоянні українська нація зуміла показати, що має також свої власні інтереси і готова відстоювати їх зі зброєю в руках, створивши унікальне у світовій історії явище - армію без держави. Це був момент перетворення нації з об'єкта історії на суб'єкт, здатний творити власну історичну долю власними руками, момент пробудження активної національної сили і незламної волі до буття. Яскравим прикладом цьому була боротьба УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ. З одного боку це були військовослужбовці Радянської Армії, які були далекими від політики і виконували наказ,- Ні кроку назад! А також були вояки УПА, які йшли свідомо під жовто-синіми прапорами на боротьбу за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Ще у 1942 р. українські повстанці зверталися з листівками до червоних партизанів, закликаючи переходити до лав УПА і спільно боротися проти обох, які "між собою подібні як дві краплини води", "за повну свободу і самостійність держав поневолених народів... Геть Гітлера і Сталіна!" Нарешті, у лютому 1943 р. ІІІ конференція ОУН схвалила курс на збройну боротьбу з німецьким окупаційним режимом нарівні з большевицьким: "...сучасна війна на Сході, що її розв'язана в ім'я німецького націонал-соціалізму та московського большевизму... це в першу чергу війна за Україну. Тому для українського народу постає важливою вимога вести боротьбу проти обох, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визначення нашого права на власну державу і на цій площині шукати спільних інтересів західніх і східніх народів у спільній боротьбі проти німецько-московського та інших імперіалістів..." Зверталася УПА неодноразово і не без успіху і до червоноармійців, прагнучи навернути їх до боротьби проти Сталіна нарівні з Гітлером: "Червоноармійці не йдіть проти народу. Не виступайте проти повстанських загонів! Не допомагайте кремлівським тиранам придушувати революцію! Смерть Гітлеру й Сталіну! Смерть воєнним поневолювачам Берліну і Москви! Геть імперіялістичну війну! Хай живе революція поневолених народів! Хай живуть самостійні держави всіх народів! Хай живе мир і дружба всіх народів!" (Постій, жовтень 1943 р. Головне Командування Української Повстанської Армії).
До УПА масово переходили колишні полонені Червоної Армії різних національностей, в тому числі і євреї, що рятувалися від геноциду. Наприкінці 1943 р. кількість інтернаціональних бійців, з яких були укомплектовані національні відділи УПА (всього 15 відділів), сягнула 10 тис. За архівними даними станом на 1944 р. кожний п'ятий вояк УПА був неукраїнського походження. Медичний персонал було представлено значною мірою лікарями-євреями. У командира червоних партизанів Сабурова подано взагалі сенсаційні дані (на 1944 р.): "40% УПА не є українцями. Зі складу 46% національностей Сходу: інгуші, осетини, черкеси, турки, є і росіяни... Воєннополонені Червоної армії різних національностей ведуть серед них роботу, спрямовану на об'єднання цих народів під керівництвом ОУН". Дніпропетровські історики відкривають маловідомі сторінки діяльності УПА Кілька тисяч ОУНівців Дніпропетровщини – міф чи реальність?
Наразі називають різні цифри членства місцевого населення в ОУН. Юрій Щур стверджує: мова може йти про кілька тисяч підпільників. Імена і біографії понад 700 з них вже встановлені. Є також списки симпатиків організації. Історики контактують з родичами людей, із нечисленними живими підпільцями, отримуючи інформацію з перших рук..«Деякі учасники, які були в ті часи школярами, молодими, вони досі живі. І мені вдалося поспілкуватись з ними. Також підтримується зв'язок з родиною керівника ОУН крила Мельника на Дніпропетровщині Самотовки», – каже історик.
У перебігу дослідження науковці виявили багато цікавих фактів. Зокрема, про те, як ОУНівці з Галичини розгортали підпілля у Дніпропетровську, цілком зросійщеному на той час. За спогадами очевидців, навіть українська мова з галицизмами в тодішньому місті сприймалася з великим подивом і нерозумінням, дехто вважав її за польську.
«Біла пляма» – периферійні організації ОУН
А втім, в історії оунівського підпілля на Дніпропетровщині, кажуть науковці, ще безліч «білих плям».
«Залишається ще дуже багато неопрацьованих карних справ проти оунівців та упівців Дніпропетровщини. Вони залишаються в архівах колишніх радянських спецслужб, зокрема, в СБУ. На відміну від керівних організацій, ще не дуже досліджені периферійні структури підпілля», – констатує Юрій Щур.
Дослідження діяльності ОУН-УПА на Дніпропетровщині активно провадять з 90-их років. До браку матеріалів для вивчення, кажуть історики, додається ще й проблема неготовності суспільства до об’єктивної інформації про ОУН. Міф другий: українці в переважній більшості були колаборационістами. По-перше мешканці західної України, включені до складу СРСР в кінці 1939 року. Тобто станом на 1-ше вересня 1939 р. Згідно Ялтинській угоді 1943 р. Не мали громадянства Радянського Союзу, а тому не могли бути колаборационістами в принципі. По-друге: є статистика. Біля 200 генералів колаборационістів служило в різноманітних установах третього рейху. З них 150 російських генералів, решта інших національностей. Але про це замовчується. Міф третій: українське суспільство неготове до порозуміння зі складних питань нашої історії. Це блеф. Сучасним політикам вигідно утримувати свій електорат, а тому і відбуваються події на зразок Запорізького, коли вчора, 5 травня встановлено бюст Сталіну біля обкому комуністичної партії в жовтневому районі міста Запоріжжя. Хоча напередодні Гана Герман заявила, що цього не станеться. Такі і подібні вчинки не зможуть згуртувати українській народ, а лише збільшують прірву у свідомості і сприймають все минуле лише в червоних кольорах, а все сучасне лише в синьо-жовтих. І в цьому протистоянні формується підростаюче покоління. А це вже проблема,- оскільки не формується свідомість людей на державницькій платформі, на гордості за приналежність до українського народу та нації в цілому.
Про минулу війну, якій більше за півстоліття, написано багато. Та не всі її події висвітлюються достатньо об'єктивно. А людям потрібна вся, повна і не урізана правда про цю одну з найстрашніших трагедій в історії людства. Сьогодні ми по-різному ставимося до політичних діячів тієї епохи, до їхніх рішень і дій. Але не підлягає ревізії одне: наш народ,-всі хто воював і відстоював свою Батьківщину. Радянські солдати – Радянський Союз, вояки УПА – НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНСЬКУ державу разом ПЕРЕМОГЛИ фашизм і сьгодні є громадянами незалежної України. Не було б їхньої звитяги, не було б сьогодні нас всіх. А тому , на закінчення, я б хотів за дорученням Голови Всеукраїнського громадського об’єднання Спілка офіцерів України довести до Вас, шановні друзі, звернення до ветеранів війни з нагоди 65 –ти річчя з дня ПЕРЕМОГИ. (Подано окремо на сайті, як Зверення ХХ зїзду).
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
|
