Хочете дізнатися секрет, як правильно приймати життєво важливі рішення? Як реагувати на образу і критику на вашу адресу? Як задходити, щоб потім не шкодувати про марно сказані слова і вчинки?

Про цей метод розповів Ошо в своїй книзі «Шлях містика». Проміжок у 24 годині. У ній закладена  велика мудрість. Ось що він написав:

«Коли Гурджиеву було тільки дев’ять років, у нього помер батько. Батько був бідний. Вмираючи, він підкликав Гурджиєва ближче і сказав йому:

– Мені нема чого залишити тобі в спадок. Я бідний, і мій батько теж був бідний, але він дав мені тільки одне, і це зробило мене найбагатшою людиною в світі, хоча зовні я залишився бідним. Я можу передати тобі те ж саме.

Це порада. Може, ти занадто молодий і не зможеш зрозуміти цієї поради прямо зараз, але запам’ятай її. Коли ти зможеш діяти відповідно цієї поради, дій. Порада проста. Я повторю її, і оскільки я вмираю, слухай уважно і повторюй за мною, щоб я помер задоволеним, що передав послання, яке, можливо, століттями переходитиме від батька до сина.

Послання було простим. Батько сказав:

– Якщо хтось ображає тебе, дратує, провокує, просто скажи йому: «Я зрозумів твоє послання, але я пообіцяв своєму батькові, що буду відповідати тільки через двадцять чотири години. Я знаю, що ти в гніві, я це зрозумів. Я прийду і відповім тобі через двадцять чотири години ». І так само в усьому – дотримуйся проміжоку в двадцять чотири години.

Дев’ятирічний хлопчик повторив, що сказав йому батько, і батько помер, але передане в такий момент послання закарбувалося назавжди. Коли він повторив послання, батько сказав:

– Добре. Нехай будуть з тобою мої благословення; я можу померти в спокої.

Він закрив очі і помер. І Гурджієв, хоча йому було тільки дев’ять років, почав це практикувати. Хтось ображав його, і він говорив:

– Я прийду через двадцять чотири години, щоб тобі відповісти, тому що я пообіцяв це свому вмираючому батьку. Прямо зараз я не можу тобі відповісти.

Коли хтось бив його, він говорив:

– Ти можеш мене бити; прямо зараз я не можу відповісти. Через двадцять чотири години я прийду і відповім тобі, тому що я дав таку обіцянку вмираючому батькові.

І згодом він говорив своїм учням:

– Це просте послання абсолютно мене трансформувало. Ця людина мене била, але я не міг реагувати в цей момент – мені нічого не залишалося, крім як спостерігати. Мені не було чого робити: зараз ця людина мене б’є, а я повинен бути просто глядачем! Двадцять чотири години нічого не можна було робити.

І спостереження цієї людини створювали в мені нового роду кристалізацію. Через двадцять чотири години я міг бачити ясніше. Мої очі були повні гніву. Якби я відповів прямо в той момент, я став би боротися з цією людиною, я вдарив би цю людину, і все було б несвідомою реакцією. Але через двадцять чотири години я міг думати про це більш спокійно, більш тихо. Або він має рацію – я зробив щось неправильне і потребував того, заслуговував того, щоб мене побили, образили, – або він був абсолютно не правий. Якщо він мав рацію, нічого не залишалося, крім як прийти до нього і подякувати. Якщо ж він був абсолютно неправий… тоді не було сенсу боротися з людиною, яка така дурна, що робить абсолютно неправильні речі. Це безглуздо, це просто марна трата часу. Він не заслуговує жодної відповіді. І через двадцять чотири години все ставало на свої місця, і виникала ясність.

І з цієї ясністю і спостережливістю в мить Гурджієв перетворився в одну з найбільш унікальних істот цього століття. І це було фундаментальною основою всієї кристалізації його істоти.

Ти завжди зовні. Просто спостерігай!